Завдання для дітей

Завдання 1

Вивчення розвитку точності рухів (підготов­ка руки до письма, формування уваги та контро­лю за власними діями).

Матеріал: малюнок, на якому зображені «до­ріжки», з одного кінця якого стоять машини, з іншого — будиночки. Ширину доріжок слід дібрати так, щоб завдання було досить склад­ним, але доступним для дитини. Тип доріжок ускладнюється щоразу.

Запропонуйте дитині з’єднати лінією маши­ни з будинком, не з’їжджаючи з доріжки.

Нормативи: рівень виконання високий, якщо виходи за межі доріжки відсутні, олівець відри­вається від аркуша не більше ніж 3 рази. Рівень низький, якщо дитина допускає більше трьох виходів за межі доріжки, лінію малює нерівну, дуже слабку, майже невидиму або з дуже силь­ним натиском, який рве папір, допускає багато­разове проведення по одному й тому самому місцю.

Завдання 2

Вивчення рівня працездатності дитини та її вольового зусилля.

Матеріал: аркуш зі шкільного зошита, розлінований на вузькі та широкі смуги. Дайте ди­тині завдання: «У вузеньких смугах на аркуші ти малюватимеш якомога більше паличок (на ар­куші як зразок намальовано вертикальну палич­ку у вузькій смузі). Намагайся малювати точно й акуратно, не виходячи за лінію. Починай за моєю командою». Тривалість роботи — 5 хв.

Щохвилини просіть дитину намалювати дов­гу паличку й продовжувати роботу. По закін­ченні проведіть якісний аналіз: чи є інтервали між паличками, чи вони збільшуються, чи змінюються розміри паличок, як щільно розмі­щені палички у рядку. Порахуйте кількість ма­леньких рисок, проведених за кожну хвилину. Як змінюються ці інтервали?

За результатами ви можете отримати уявлен­ня про працездатність дитини у монотонній діяльності та стійкість її вольового зусилля (са­морегуляції).

Завдання З

Вивчення розвитку логічної послідовності дій.

Матеріал: сюжетні картинки.

Покажіть дитині набір доступних їй за змістом сюжетних картинок, на яких послідов­но розгортається сюжет (такі «історії у малюн­ках» часто трапляються у дитячих журналах). Перемішайте картинки, а потім запропонуйте дитині розкласти їх так, щоб склалася закінче­на розповідь (казка, історія).

Таким чином перевіряється розвиток розу­мових процесів.

Завдання 4

Розвиток обсягу короткочасної слухової па­м’яті.

Матеріал: «каскад слів». Підготуйте список з 8—10 слів, які дитина добре знає.

Попросіть малюка повторити слова за вами. Починайте з одного слова, потім називайте два , слова (дитина повторює обов’язково у тій самій

послідовності), три (інтервали між словами — 1 с). Коли дитина не зможе повторити певний ряд слів, зачитайте їй таку саму кількість слів, але інших (для цього слід підготувати інший список слів).

Якщо у другій спробі дитина впоралася з цим словесним рядом, то перейдіть до наступного доти, доки у другому прочитанні дитина не .зможе відтворити задану кількість слів.

Кількість слів, яку дитина може повторити за вами, і є обсягом її слухової короткочасної пам’яті на слова.

Дитина шести років правильно відтворює ряд з 5—6 слів.

Завдання 5

Вивчення міри розуміння граматичної конструкції.

Попросіть дитину уважно вислухати вислів: «Петро пішов у кіно після того, як дочитав кни­гу». Запитайте у дитини: «Що Петро зробив ра­ніше — подивився кіно чи прочитав книгу?»

Назвіть дитині один предмет і попросіть змінити слово так, щоб воно означало багато предметів, наприклад: «Олівець — олівці». Запропонуйте їй такі слова: книга, ручка, лампа, стіл, стілець, вікно, місто, вухо, брат, дитина. Нехай вона назве ці слова у мно­жині.

 Запропонуйте дитині виконати будь-яке доручення, наприклад: «Збери олівці, склади їх у коробку і поклади на полицю». Потім за­питайте в неї: «Де тепер лежать олівці, звідки ти їх узяв?»

Як правило, всі компоненти психологічної готовності до школи (при нормальному розвитку дошкільника) формуються без будь-яких додаткових зусиль. Це відбувається, якщо малюк багато грається (з однолітками, дорослими чи сам) як у сюжетно-рольові ігри, так і в ігри за правилами, малює, ліпить, складає кубики, пра­цює з конструктором, намагається грати на іграшкових музичних інструментах та, звичайно, слухає казки, оповідання, повісті. Читан­ня має стати невід’ємною части­ною щоденного життя дитини. Займаючись з дитиною, дорослі спілкуються з нею, що теж дуже важливо для нормального психіч­ного розвитку. Зростаючи в атмос­фері доброти, любові, ігор, читан­ня, цікавості до оточення, дитина сама до 6 років намагається навчи­тися читати й рахувати, у чому їй можуть і по­винні допомогти близькі. Все це відбувається природною.

У працях вітчизняних психологів доведено, що саме у грі розвивається психіка дитини. У давнину дорослі й дитячі ігри були народною традицією: їм відводили спеціальний час, куль­тура гри передавалась із покоління в покоління. Л .Виготський вважав, що діти у грі задоволь­няють потреби, які вони не можуть задовольни­ти в реальному житті. Гра, як будь-який інший вид діяльності, потребує багато зусиль та енергії. Де їх візьме втомлена від занять дитина? Ось і доводиться їй дивитися фільми, бо вони не по­требують напруження фантазії — достатньо співпереживати героям або ідентифікувати себе з ними. Заміна гри телевізором часто відбуваєть­ся у дітей, яких залишають наодинці з собою. Негативний вплив «телевізійної гри» полягає в тому, що вона не дозволяє складати власний план дій, не розвиває символічну функцію, тоб­то у «телегрі» відсутнє все те, що породжує жива гра, де дитина — активний учасник, а не пасив­ний глядач. Заміна живих ігор «телевізійними» призводить до зниження інтелектуальної актив­ності та творчого потенціалу дітей, до згасання пізнавальної потреби. Далі це виражатиметься

у негативному ставленні до інтелектуальної праці.

     Слухання казок, оповідань, повістей набага­то ближче за своїм розвивальним ефектом до гри, оскільки дитина повинна сама уявити дійових осіб та ситуації,, а отже, — активізувати свою фантазію.